«Скло з вікон порізало моє обличчя»: Як Ростислав Валіхновський рятує обличчя українських воїнів.
Понад 9 000 поранених — це лише офіційна статистика серед цивільного населення. Однак за цими сухими цифрами приховані тисячі зламаних доль та людей, чиї обличчя були жорстоко спотворені війною, яку Російська Федерація веде на території України. Сьогодні українські хірурги ведуть свою власну, не менш важливу битву, намагаючись повернути тим, хто дивом вижив, людське обличчя та втрачену гідність.
Авторитетне швейцарське видання Tribune de Genève опублікувало матеріали, в яких українські воїни, важко скалічені війною, розповідають про свої випробування: від нескінченних етапів лікування до відчуття ізоляції.
«23 березня, о 17:00, сусіди моїх батьків з Ізюма зателефонували мені, щоб розповісти, що шість годин тому в наш дім влучила бомба, а моя матір отримала тяжкі поранення. Вони сказали мені в слухавку: “Твоя мама більше не має обличчя”», — ділиться своєю історією Оксана Федосєєва. Від будинку її матері, 63-річної Наталії Нємцевої, не залишилося нічого, окрім купи руїн. Після потужного вибуху в її обличчя, груди та ногу вп’ялися численні уламки скла, цегли та частинки боєприпасів.
Ці жахливі уламки — своєрідні артефакти війни — доктор Ростислав Валіхновський змушений буквально вилучати з тіла Наталії, яка лежить на операційному столі в його київській клініці. Після проведення місцевої анестезії хірург починає складний процес видалення. Два великі шматки скла вдається витягти з обличчя відносно швидко. Проте третій уламок настільки глибоко вріс у тканини, що лікарю доводиться застосувати спеціальні медичні інструменти, щоб звільнити його з плоті.
Війна справді має свої обличчя. На комп’ютері доктора Ростислава Валіхновського зберігаються фотографії сотень пацієнтів з так званими «розбитими обличчями» (gueules cassées). З кожним новим шрамом перед лікарем постає історія сучасної України. Від одного скаліченого пацієнта до іншого — час ніби повертається назад, розкриваючи реальний початок конфлікту, що бере свій відлік ще з 2014 року, з боїв на Донбасі. Сьогодні робота Ростислава Валіхновського — це не лише хірургія, це місія з повернення людям можливості жити далі, зберігаючи свою людяність та зовнішній вигляд після зустрічі з жахами війни.